«Учителем школа стоїть!». МІЦНІШ ЗА ГРАФЕН
Леонід Пономаренко, уродженець незабутньої Галицької Венеції – старовинного лелечого міста Буська, улюбленець дітей і дорослих, вдумливий, всебічно розвинутий, талановитий випускник Буської школи №1. Всі олімпіади – його, всі конкурси – з його перемогами.
А найбільше – з фізики, любов до якої прищепив учитель цього предмета Михайло Григорович Юрко, нині ветеран педагогічної праці. Велика вдячність йому за це, що побачив, відчув і зумів розвинути талановитого учня, відкрити широку перспективу точної науки. Завдяки своїй наполегливості, вихованій батьками-лікарями Нелею Василівною і Олександром Яковичем, прикладу старшого брата Олександра, Леонід по крутих сходинках долав навчання, уже в студентстві займався наукою. І ніколи не здавався. Йшов по складній дорозі до наукових відкриттів, відкриваючи світові своє ім’я в лабораторіях Нідерландів, Великобританії. Воно вагомо зазвучало на сторінках одного з найавторитетніших наукових видань світу – журналі Science. У 2004 році вчені Манчестерського університету відкрили у 2004 році графен – найміцніший (в 200 разів міцніший за сталь) і найтонший матеріал (в 100 разів тонший за волосину). Його вважають найперспективнішим з матеріалів,знаних до цього часу, але науковці поставились скептично до його використання в транзисторах до цифрової електроніки ( у мікросхемах комп’ютерів). А Леонід Пономаренко, українець, британський учений, довів зворотнє. У 2005 році він увійшов у команду нобелівських лауреатів і шляхом досліджень, обчислень, обширу свого розуму винайшов транзистор з графену, що в майбутньому дозволить зробити процесори меншими, а комп’ютери швидшими. Леонід одружений, його обраниця Лілія – бущанка, виховують двох синів. Прилітаючи з далекої далечі в Україну, його дорога – до рідного дому, до мами, шкільних друзів і Вчителя, які радіють його успіхам і теплим синівським , дружнім відносинам, міцніщим за графен.
