Історична довідка

ОСВІТА НАШОГО КРАЮ

Писемність на нашій землі має глибокі корені. Вона набула значного поширення ще в часи Київської Русі. З різних матеріалів, які збереглися до наших днів, напрошуються висновки, що грамотою володіли не тільки духовенство і світська верхівка, а й немало простолюддя.

Початкові школи, як відомо, існували з давніх часів при церквах і монастирях. Потреба знання однак відчувалася серед мас так сильно, що по всіх містах, містечках та більших селах виникли народні школи.

Важливою була й справа вищої школи, яка б могла дати освіту інтелігенції і протидіяти впливу єзуїтських шкіл.

Така школа могла б піднести рівень знання громадян, підготувати кращих духівників, учителів, письменників, тощо.

Створенням вищої школи першим зайнявся князь Костянтин Острозький. У 1578 році він заснував в Острозі академію, яку називали також колегією або триязичним ліцеєм. На назву академії школа мала право, оскільки була спрямована на вищі студії, особливо богословія. Вчителями в ній працювали найвизначніші тоді українські і чужоземні вчені, спеціалісти у різних ділянках.

Другим визначним осередком культурного відродження став Львів. Тут уже в 1570-х роках був гурток людей, який зі запалом узявся за поширення освіти. Організувавши при Успенській церкві Братство, гурток розгорнув видавничу діяльність, постачав книгами не лише Україну, але й Білорусію, Балкани та ін., відкрив братську школу.

За прикладом Львова засновували свої школи також інші братства. До них належить і Буське братство, яке мало постійні зв’язки з Львівським.

Ремісники-українці, які становили більшість населення Буська, зазнавали соціального і національного гніту. Їх не допускали до багатьох цехів, вони не мали права бути обраними до органів самоврядування та ін. Міська верхівка, польське духовенство глумилися над обрядом, намагаючись сполонізувати. Боротьбу проти дискримінації очолило Буське міське  братство.

Найстаріша згадка про Буське Миколаївське братство належить до 1594 р. Переважну більшість дійсних членів братства становили ремісники (кушніри, кравці, столярі).

Серед почесних членів були відомі тогочасні діячі: волинський чашник Лаврентій Древинський, Васька з Гологір, Семен з Луцька, Федір з Глинян, Стефан зі Львова, Ігнатій з Острога та ін.

Братство очолило усі акції українських громадян, спрямовані проти економічних і політичних обмежень феодалів і патриціату.

Відомим діячем Буського братства був Ігнатій Наливайко – високоосвічений, з незвичайним полемічним хистом чоловік. Згодом на запрошення Успенського братства переїхав до Львова, де вчителював у братській школі.

У заснованій Миколаївській братській школі у Буську, крім навчання, займалися ще й переписуванням книг, які користувалися великим попитом. До наших часів дійшла книга, яку в 1629 р. переписав учитель Яків Чайка.

14 лютого 1990 р. у Буську відновило діяльність одне з найстаріших на Україні Миколаївське братство.

Однак,  українські школи, що буйно розрослися на переломі ХVI-XVII ст., у наступних десятиліттях почали занепадати.

В архівних матеріалах Галицького губернаторства зберігся документ, в якому повідомлялось, що в 1788 р. у Буську було засновано початкову школу, офіційно визнану державою. Уряд мав щодо неї певні зобов’язання. З того часу в упорядкованій шкільній освіті в Буську вже не було перерв. На основі державного закону з 1805 року школа в Буську, як й в інших населених пунктах нашого краю, перебувала під наглядом духовенства.

Активніше розвивається шкільництво після скасування панщини в 1848 р. Крім уже згаданої школи, у Буську , у передмісті Довга Сторона ,  виникла ще одна школа. На відміну від міської, яка була підпорядкована римо-католицькій церкві, передміською школою опікувалася адміністрація греко-католицької церкви. Отже, навчання на Довгій Стороні велося українською мовою. Згідно з даними 1866 року у передміській школі щоденно навчалося 65 учнів. Крім цього, недільні заняття у цій школі відвідувало 63 дітей. Пізніше цієї школи не стало. Спроби відновити її залишились без результату – бракувало приміщень.

З 1873 р. шкільництво в нашому краю перейшло з церковного у державне відання. У 1892-93 навчальному році в Буську діяла чотирикласна школа, яку відвідувало 540 учнів. Наприкінці ІХХ  століття в місті вже було дві п’ятикласні школи: в одній навчалися хлопці, а в другій – дівчата.

З 1902-1903 навчального року обидві Буські школи з п’ятикласних були реорганізовані у шестикласні. Громадськість міста  оплачувала приміщення, обслугу, паливо. Вчителі одержували зарплату з державного шкільного фонду.

У школах навчались разом українці і поляки. Офіційно діти фіксувалися як греко-католики і римо-католики. У Львівському історичному архіві збереглися, наприклад, списки дітей з Довгої Сторони, які навчалися в Буських міських школах у різні роки. У цьому передмісті переважали учні-українці, що відбивало національний склад населення давнього передмістя.

Чисельність учнів у Буських школах зросла. Це було зумовлено збільшенням населення міста. За статистичними  даними, якщо в1890 р. у Буську налічувалось 6347 мешканців, у 1900 – 6785, а вже через десять років – 7751.

Перед першою світовою війною у Буську розвивається економіка, відповідно і культурно-освітні заклади. Після 1910 р. у чоловічій і жіночій шестикласних школах навчалося по 600 і більше учнів. Було в них по кілька паралельних класів. Кількість учнів у них часто перевищувала кількість дітей відповідного віку у самому місті. Це пояснюється тим, що до Буських шкіл ходило багато дітей з навколишніх сіл, де були тільки початкові класи. Заслуговує на увагу зокрема те, що молодь селища  Красне та інших сіл у 1913-1914 рр. відвідувала підготовчі курси та перший клас приватної гімназії імені М. Шашкевича у Буську. Згадки про цю гімназію знаходимо у львівській газеті «Діло» за 1912 р. (27.03;21.10). У номері за 27 грудня 1912 р. написано: «Реальність під будову української приватної гімназії у Буську дарував п. Іван Ваньо, міщанин Буська».

Під час першої світової війни Буськ був значно зруйнований. Але школи в місті не припиняли своєї діяльності, за винятком періодів воєнних дій на його терені.  Наприклад,  у 1917 році у жіночій шестикласній школі навчалося 562 дівчат.

Із  встановленням у краю польського окупаційного режиму  в Буську були дві семирічні школи, чоловіча і жіноча, в яких навчання велося польською мовою.

З вересня 1939 року до липня 1941 року почала працювати радянська середня школа у м. Буську та в селищах Красне і Олесько. Під час німецької  окупації в 1941-1944 рр. діяли лише початкові школи.

Після звільнення Буського району від німецьких окупантів 18 липня 1944 року  відновили свою діяльність заклади освіти у місті Буську та у всіх населених пунктах району. Після війни в межах сучасного району діяли  чотири адміністративні райони: Буський, Красненський, Новомилятинський та Олеський, які були   реорганізовані з кінця 1950-х-середини 60-х років минулого століття.

Завідувачами відділу освіти Буського району були:

з 22 липня 1944 р. – Гарбузова А. М.;

з серпня 1945 р. – Васильченко М. О.

з січня 1946 р. – Шепрут М.А.;

з лютого 1950 р. – Гачкевич Р.І.;

з вересня 1950 р. – Компанієць Г.Я.;

з листопада 1950 р. – Таран О.М.;

з серпня 1953 р. по 4 березня 1963 – Павлик В.К.;

з грудня 1966 р.  – Павлик В. К.

з квітня 1975 р. – Почапський Р.М.;

з лютого 1991 р. – Жолнович В.П.;

з серпня 1994 р. – Сосновський Й.Л.;

з  грудня  2002 р. по 01 листопада2007 р – Корчинський І.О.

Завідувачами відділу освіти Красненського району були:

з 19 березня 1945 р. – Степанець С.О.;

з листопада 1951 р. – Новаківський І.Й.;

з  липня 1952 р. – Холодова О.П.;

з вересня 1954 р. по березень 1959 р. – Жебель Ф.І.

Завідувачами відділу освіти Новомилятинського району були:

з  19 березня 1946 р. – Довбиш Д.О.;

з листопада 1950 р. – Кононенко П.С.;

з січня 1952 р. – Горай М.М.;

з липня 1952 р. – Бутенко І.М.;

з серпня 1953 р. по березень 1959 р. – Слома І.М.

Завідувачами відділу освіти Олеського району були:

з 18 серпня 1944р. – Гоголь І. П.

з травня 1945 р. – Любарський І. В.

з липня 1953 р. –Мандюк М. А.

з квітня 1959 р. – Швайка В. П.

з лютого 1961 року по березень 1963 року Надорожняк В. М.

Відкрились позашкільні установи  - Будинки школяра у м.Буську в 1948році та  смт. Олесько в 1962 році. У 1987 р. у м. Буську на базі спортивного комплексу   розпочала роботу Дитячо-юнацька спортивна школа, першим директором якої став Єретик В.Ю.

З середини 50-х років ХХ століття включно по даний час йде активне будівництво та реконструкція закладів освіти  в населених пунктах району. Всього було збудовано та реконструйовано за ці роки 16 шкіл І-ІІІ ступеня, 13 шкіл І-ІІ ступенів, 5 шкіл І ступеня, 9 дошкільних установ.

За ініціативи відділу освіти та райкому профспілки працівників освіти у 1977 році розпочалось будівництво житла для сільських вчителів. Ця ініціатива була підтримана обласним управлінням освіти та Міністерством освіти України і поширена по всій  Україні. За цей час в районі було збудовано 20  чотириквартирні  будинки.

Буська гімназія ім. Євгена Петрушевича при ЛНУ ім. Івана Франка

У 1994 р. почала діяти Буська  державна  гімназія. 19 серпня 1997 року  гімназії було присвоєно ім’я відомого українського політичного і громадського діяча Євгена Омеляновича Петрушевича, який народився у місті Буську.  У 2001 році Буська гімназія ввійшла  у комплекс Львівського Національного Університету  імені І.Франка / директор Антонишин О.С./.

У 2007- 2008 н. р. в районі функціонувало 48 загальноосвітніх шкіл, в яких навчалось 6367 учнів.

Зокрема:  

• у Буській гімназії імені Євгена Петрушевича при ЛНУ імені Івана Франка –   366  учнів;

• у 16 ЗОШ І ст. - 202 учнів;

• у 16 ЗОШ І-ІІ ст. - 1261 учень;

• у 15 ЗОШ І-ІІІ ст.  - 4538 учнів.

• 10 дошкільних  установ, в яких  виховується 520 дітей.

• 3 позашкільні заклади:

Буський БДЮТ /директор Шеремета Б.А./ у 32 гуртках  охоплює позашкільною освітою 495 дітей.

Олеський БДЮТ / директор Демчук Т.В./ у 9 гуртках охоплює 135 дітей. Гуртківці  будинків творчості стають щорічними призерами ІІІ етапу Всеукраїнського конкурсу « Таланти твої, Україно». Це вихованці гуртків: «Плетіння з соломки» /кер. Таланчук Г.Б./, «Різьба по дереву» /кер. Карпій І.Я./, «Образотворче мистецтво» /кер. Якимів Г.М./, «Писанкарство» /кер. Лісовець М.Є./, «Витинанки» /Л. Андрєєва/, «Художнього слова» /кер. Камінська М.М./

У Буській  ДЮСШ  /директор Павлух П.А./ вдосконалюють   майстерність 430 юних спортсменів. В. Киц, вихованець ДЮСШ, – майстер спорту України  з легкої атлетики,  кандидати в майстри спорту України – Т. Бессолова,   Ю. Кутах, В. Позунь, Г. Сковрінок. Вони -  учасники першості України  та міжнародних змагань. Крім того, школою підготовлено 7 спортсменів І розряду, 83 – ІІ розряду, 117 – ІІІ розряду.

Активно триває реалізація програм : «Інформаційні та комунікаційні технології в освіті та науці» на 2006-2010 роки» та «Шкільний автобус»,Усі ЗОШ І-ІІІ ступенів забезпечені комп’ютерними класами, підвіз дітей здійснюється 4 автобусами «Школярик».

Навчально-виховний процес у закладах освіти району здійснюють 994 педагоги. З них учителів-методистів – 20, старших учителів – 116, з вищою категорією – 196. Нагороджені знаком «Відмінник освіти України» - 43 учителі, Почесною грамотою Міністерства освіти і науки України – 44,       1-Заслужений вчитель України - Почапський Р. М.

Більше 30 років своїм співом зачаровує слухачів хор «Освітяни» працівників освіти (керівник Закревський І. Д.), якому у 1992 році було присвоєно звання «Народний».

Мета сучасного освітнього процесу – не тільки сформувати необхідні компетенції, надати ґрунтовні знання з різних предметів, а й формувати громадянина-патріота; інтелектуально розвинену, духовно і морально зрілу особистість, готову протистояти викликам глобалізації.

Богдан Глуховецький, керівник відділу освіти Буської РДА